Свій сотий День народження Олександра Камишанська відзначає сьогодні, 13 листопада. З цієї нагоди начальник Слов’янської міської військової адміністрації завітав до неї з подарунками і квітами.

«Побажав іменинниці здоров'я, турботи близьких, мирного неба над головою та обов'язково дочекатися нашої Перемоги!» - зазначив він.

*** 

Біографія Олександри Мусіївни увібрала у себе всю героїко-трагічну історію України 20-го та 21 століть.

Вона народилася у селі Синичине під Ізюмом у великій багатодітній родині. Але брати та сестри один за одним помирали через Голодомор 1933 р. та репресії. 

1937-го чотирнадцятирічна Олександра була відрахована зі школи як донька ворога народу. 

На той момент від колись великої родини залишилися лише мама та брат. Він загине пізніше – у перші дні Другої світової війни.

Дівчина влаштувалася працювати у Святогірське лісництво. Коли її село опинилося під фашистською окупацією, була відправлена на примусові роботи до Німеччини. Незабаром опинилася у концтаборі. Додому змогла повернутися лише влітку 1945 року.

1946-го розпочався другий у її житті голодомор. Від голоду померла мати, Олександра залишилася зовсім одна. 

Незабаром дівчина зустріла своє кохання і вийшла заміж. Із чоловіком, Дмитром Максимовичем, вона прожила 67 років. Він помер у 2014-му, не переживши окупації Слов'янська.

На початку 1950-х молоде подружжя відпрацювало три роки на цілині. Повернувшись до Слов'янська, збудували будинок, виростили трьох доньок. Дмитро Максимович працював на заводі, Олександра Мусіївна – кухарем у їдальні.

Зараз у неї четверо онуків та троє правнуків. Жінка погано бачить, перенесла інсульт, важко рухається. Але, як і раніше, цікавиться всім, що відбувається в країні, чудово пам'ятає її історію. Любить та співає українські пісні.