Відповідно до п.п. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розділу IV Податкового кодексу України (далі – Кодекс) будь-який платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги у розмірі, що дорівнює 50 % розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, що у 2016 році складає 689 гривень. 

Відповідно до п.п. 169.1.2 п. 169.1 ст. 169 Кодексу платник податку, який утримує двох чи більше дітей віком до 18 років, має право на податкову соціальну пільгу у розмірі 100 % суми пільги, яка визначена п.п. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 Кодексу, у розрахунку на кожну таку дитину. 

Згідно з абзацом першим п.п. 169.4.1 п. 169.4 ст. 169 Кодексу податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та винагороди), якщо його розмір не перевищує суми, що дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 гривень. 

У 2016 році розмір заробітної плати, що дає право на податкову соціальну пільгу, становить – 1930 грн. (прожитковий мінімум на працездатну особу у розмірі 1378 грн. х 1,4 та заокруглюємо до найближчих 10 гривень). 

При цьому граничний розмір доходу, який дає право на отримання податкової соціальної пільги одному з батьків у випадку та у розмірі, передбачених п.п. 169.1.2 та п.п. «а» і «б» п.п. 169.1.3 п. 169.1 ст. 169 Кодексу, визначається як добуток суми, визначеної у абзаці першому п.п. 169.4.1 п. 169.4 ст. 169 Кодексу, та відповідної кількості дітей. 

Відповідно до п.п. 169.2.1 п. 169.2 ст. 169 Кодексу податкова соціальна пільга застосовується до нарахованого платнику податку місячного доходу у вигляді заробітної плати тільки за одним місцем його нарахування (виплати). 

Згідно з п.п. 169.2.2 п. 169.2 ст. 169 Кодексу платник податку подає роботодавцю заяву про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги (далі – заява про застосування пільги). 

Оскільки скористатися підвищеним кратно кількості дітей доходом при реалізації права на податкову соціальну пільгу може тільки один з батьків – платників податку, то у заяві також потрібно зазначити, що чоловік (дружина) такого платника податку при одержанні податкової соціальної пільги за місцем роботи не користується правом на збільшення розміру доходу кратно кількості дітей. 

Податкова соціальна пільга починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання роботодавцем заяви платника податку про застосування пільги та документів, що підтверджують таке право. Роботодавець відображає у податковій звітності всі випадки застосування або незастосування податкової соціальної пільги згідно з отриманими від платників податку заявами про застосування пільги, а також заявами про відмову від такої пільги. 

Перелік таких документів та порядок їх надання визначено постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1227 «Про затвердження Порядку подання документів для застосування податкової соціальної пільги». 

Нормами Кодексу не передбачено щорічне подання заяви про застосування пільги. 

При цьому, якщо у платника податків виникає право на застосування податкової соціальної пільги з інших підстав, ніж ті, які були зазначені у попередній заяві, то такий платник повинен надати нову заяву з відповідними підтверджуючими документами.

Відділ організації роботи Слов’янської ОДПІ