Сьогодні наша країна відзначає дату, якої не повинно бути взагалі.
У переліку злочинів росії проти українських дітей є рядки, написані кровʼю маленьких словʼянців. Саме вони стали чи не першими жертвами війни, яка йде вже понад 9 років.
У 2014-му, під час окупації міста, загинули четверо неповнолітніх мешканців. Старшому з них було 12 років. Молодшому ще не виповнилося чотирьох.
Повномасштабне вторгнення збільшило цю жахливу статистику.
3 липня 2022 року. Неділя. Родина Клименків поверталася з церкви. Вийшли з машини на своєму подвірʼї, але добігти до будинку не встигли. Пряме влучання ворожого снаряду обірвало життя мами Олени, тата Ігоря та 9-річної Єви. Наприкінці серпня їй мало виповнитися 10 років.
У той день у Словʼянську усього загинули 6 людей. 25 отримали поранення.
14 квітня 2023 року. Страсна пʼятниця. Масований обстріл міста ворожими ракетами. Одна з них потрапляє у пʼятиповерхівку у пров. Парковому. Під завалами будівлі залишаються люди.
На пʼятому поверсі жила молода родина Комаристих. У той день мама Анастасія вийшла до магазину. Батько Сергій був дома з дворічним Максимом. Від пʼятого і четвертого поверхів постраждалого підʼїзду не залишилося практично нічого. Одним з перших серед уламків знайшли хлопчика. Кадри з криками рятівників «Живий!!!» облетіли всю країну. Але дива не сталося. Малюк помер у машині швидкої допомоги по дорозі до лікарні.
Тіло його тата знайшли лише через два дні.
Того дня в Словʼянську загинули 15 людей. Ще 34 отримали поранення.
Світла памʼять всім дітям, що загинули від рук окупантів.
Ми повинні памʼятати про ці жертви. Щоб не пробачити. І помститися.