Перший день літа. День захисту дітей. Тих, кого зараз і потім називатимуть «діти війни».

До 24 лютого минулого року у Словʼянській громаді проживали біля 22 тисяч маленьких мешканців. Ходили до дитсадочків і шкіл, купалися в солоних та Голубих озерах, каталися по Соборній площі на колясках, поні та велосипедах. Мріяли про подорожі, нові іграшки та гаджети.

Зараз у місті залишається близько 5 тисяч дітей. Так мало, порівняно із минулим. Так багато - якщо брати до уваги щоденну небезпеку. Неприпустимо багато, якщо пригадати сумну статистику поранених і загиблих словʼянців. На жаль, у її рядках також є діти.

Про що мріє сьогодні наша малеча? Повернутися до рідного дому, дочекатися батька з фронту, зустрітися з друзями… Такі болісні, зовсім недитячі мрії.

Війна примусила наших дітей стати дорослими. Війна перетворила кожний наш день на день захисту.

Тому сьогодні у нас не буде щорічних святкових розваг, площа і парк не дзвенітимуть від дитячого сміху.

Але все це ще повернеться. Скоро. Обовʼязково.

І День захисту дітей знов стане просто святом. Датою, у яку ми будемо радувати наших найдорожчих.