Сьогодні збіглися дві дати. Такі різні й такі глибокі за змістом. День вишиванки. День пам'яті жертв геноциду кримськотатарського народу.

Трагедія кримських татар, віддалена від нас часом та відстанню, сьогодні не сприймається як сторінка з підручника історії. Тепер ми сприймаємо її як свій біль. Бо знаємо, що означає бути народом, який хотіли позбавити життя та батьківщини. Стерти навіть пам'ять про нього, переписавши минуле.

Одна Україна. Один ворог. І одна доля. Ми вистояли, відстояли свою ідентичність, як кримські татари.

І тому чудово розуміємо, як важливо берегти традиції та код нації.

Дякуємо нашим воїнам за надію швидкого повернення до Криму та можливість сьогодні гуляти українським містом у вишиванці!