Звертаюся зараз не до тих жителів, які вимагають терміново повернути їм газ, воду та «тралики», і свято впевнені, що моя мета – вижити їх із міста.
Говорю для слов'янців, які думають про свою безпеку, про майбутнє своїх дітей. Для тих, які розуміють, хто позбавив їх води та газу, хто позбавив їх роботи та нормального життя.
Закликаючи до евакуації, я не обіцяю турпоїздку з олінклюзивом. Не кажу, що буде легко та просто. Коли їдеш із рідного дому, вириваєш себе з корінням, залишаєш тут своє серце.
Але я прошу вас зважитись на цей крок. Будь ласка, збережіть себе, своїх батьків та дітей!
Війна закінчиться. І нам усім разом доведеться відбудовувати Слов'янськ, робити гарним та комфортним.
Але для цього потрібно вижити, не втратити сили та здоров'я.
У Слов'янську сьогодні таке завдання практично нездійсненне. Потрібно поїхати, щоб потім обов'язково повернутись!
А я робитиму все можливе, щоб зберегти Слов'янськ. Щоб усім, хто евакуювався, було кудись повертатися.
Бережіть себе!
Тримаємося! Ми разом!