Сума орендної плати за житлове приміщення не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку орендаря, оскільки використання для виробничих потреб житлових будинків та їх частин без переведення до нежитлових фондів є неправомірним. 

Відповідно до пп.14.1.97 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI (далі - ПКУ) лізингова (орендна) операція - господарська операція (крім операцій з фрахтування (чартеру) морських суден та інших транспортних засобів) фізичної чи юридичної особи (орендодавця), що передбачає надання основних фондів у користування іншим фізичним чи юридичним особам (орендарям) за плату та на визначений строк. Абзацом "а" цього підпункту ПКУ визначено, що оперативний лізинг (оренда) - господарська операція фізичної або юридичної особи, що передбачає передачу орендарю основного фонду, придбаного або виготовленого орендодавцем, на умовах інших, ніж ті, що передбачаються фінансовим лізингом (орендою). Оренда житлових приміщень - операція, що передбачає надання житлового будинку, квартири або їх частини її власником у користування орендарю на визначений строк для цільового використання за орендну плату (абз. "г" пп.14.1.97 п.14.1 ст.14 ПКУ). Передача майна в оперативний лізинг (оренду) не змінює податкових зобов’язань орендодавця та орендаря. Згідно з п.153.7 ст. 153 ПКУ орендодавець збільшує суму доходів, а орендар збільшує суму витрат на суму нарахованого лізингового платежу за наслідками податкового періоду, в якому здійснюється таке нарахування. У такому ж порядку здійснюється оподаткування операцій із оренди землі та жилих приміщень. Житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання (п.1 ст. 380 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року №435). Відповідно до ст. 8 Житлового кодексу України від 30 червня 1983 року №5464-Х переведення придатних для проживання жилих будинків і жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду в нежилі, як правило, не допускається. Цією ж статтею визначено особливості переведення в нежилі житлових будинків різної належності та осіб, які можуть здійснювати таке переведення. Оскільки виробничими приміщеннями, які використовуються для виробничих потреб, є спеціально призначені будинки та споруди, тому виробниче використання житлових будинків зумовлює переведення їх у спеціально призначені, тобто до нежитлових фондів. Отже, віднесення орендної плати за житлові приміщення, які не переведені до нежитлового фонду, до складу витрат платника податку є неправомірним. 

Слов‘янська ОДПІ Донецької області ДПС