Продовжуємо розповідати про наших земляків - художників, які під час повномасштабного російського вторгнення не залишили улюбленої справи та продовжують працювати в Україні та за кордоном.
Володимир Ковальов – відомий слов’янський художник-кераміст, член Національного союзу художників України, постійний учасник міських, обласних, всеукраїнських та міжнародних виставок, симпозіумів та пленерів.
24 лютого 2022-го застало Володимира Ковальова у Слов’янську. В цей день він мав відвідати свого друга у лікарні, але той подзвонив і повідомив, що рідні забрали його додому. «А що трапилося? - питаю. - А ти хіба не знаєш? Війна!» - пригадує художник. Каже – усвідомлення того, що відбулось, прийшло не відразу.
Незважаючи на те, що рідні евакуювались, Володимир Ковальов залишився у рідному місті. Зовсім поруч з його будинком сталися декілька «прильотів», але квартира, на щастя, не постраждала.
А ось творчий процес, на жаль, довелося тимчасово припинити. Залишати інструменти, обладнання та професійну літературу в майстерні було небезпечно, тому художнику довелося вивезти все це в інше місце.
Повернувся до неї Володимир Ковальов лише восени 2023-го, коли йому запропонували взяти участь у міській художній виставці «#НаГрані». Але від визначеної тематики вирішив відійти, оскільки вважає – більш важливо показати не зовнішні прояви війни у вигляді зруйнованих будівель, а внутрішні переживання людини, яка все це бачить. Так на світ з’явилися скульптурні композиції «Чорне сонце» та «Кривавий слід». Перша – це вибух та спалене житло, на які дивиться небесне світило. Друга – це те, що залишають на мирній українській землі бойові машини окупантів.
Ще одним творчим доробком воєнного часу стала участь робіт Володимира Ковальова у випуску календаря на 2024 рік. З відповідною пропозицією до слов’янського художника звернулось одне з київських поліграфічних підприємств.
Як і всі співвітчизники, Володимир Ковальов із нетерпінням чекає нашої перемоги та миру. Коли він нарешті зможе повернутись до улюбленої справи та знову брати участь у різноманітних виставках. Все погане рано чи пізно закінчується, каже митець. І сподівається, що це станеться якомога скоріше.
