Ця дата – не свято. Вона – нагадування про тих, хто живе з нами поруч. Це люди, яких ми часто не помічаємо. Але вони, як ніхто інший, потребують нашої уваги та підтримки.
Слов’янськ завжди пишався своїми спортсменами-паралімпійцями. Їх видатні заслуги - яскравий прояв сили духу і цілеспрямованості. Доказ того, що фізично обмежені люди можуть досягти результатів, які не завжди під силу й здоровим. Але не треба забувати, що їх життя - це щоденна боротьба.
Нажаль, через розв’язану росією війну тисячі наших співвітчизників назавжди втратили можливість повноцінного життя. Країна-терорист продовжує калічити і вбивати. Це – страшна реальність нашого сьогодення.
Відзначаючи Міжнародний день людей з інвалідністю, ми повинні дати змогу особливим людям відчути себе рівними серед рівних. Адже саме таке ставлення визначає ступінь цивілізованості суспільства. Це - справжній вияв милосердя, людяності та любові до ближнього. Захищаючи їх гідність, ми захищаємо своє людське обличчя.